(no subject)
Mar. 19th, 2010 02:09 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
o_terenВже не раз стикався з хитрим вивертом, а саме підміною та/або ототожненням подій на майдані в 2004 році та акцією «Україна без Кучми», що передувала майдану. З останніх таких «пасів руками», можна назвати інтерв’ю Лариси Скорик, де вона говорить таке:
"Я сейчас не о политиках - об ответственности интеллигенции говорю. Да вы, господа, зомбированные? Не анализировали ситуацию, когда акция «Украина без Кучмы» фактически превращалась в «оранжевый бунт»? Иначе бы поняли: весь сыр-бор разгорелся не для того, чтобы реформировать страну, а чтоб Юлия Тимошенко не села в тюрьму надолго. На Крещатике ее палатка трогательно стояла пустой… Обман и предательство - ничего кроме." (http://kp.kiev.ua/daily/180310/219840/)
Власне підміна не така вже й вправна, проте чомусь на неї якось мляво реагують, а мені певні аспекти тих, шестирічної давнини подій, видаються суттєвими і знаковими. Суттєвим є те, що акція «Україна без Кучми» зовсім не мала широкої народної підтримки, адже основною декларованою причиною тих виступів була справа Гонгадзе, котра як тоді, так і по сьогодні, одна суцільна темна пляма, з вельми сумнівними свідченнями про причетність влади до цього злочину. І те, що ця акція не отримала народної підтримки, як на мене, свідчить про нормальну поведінку нормальних людей. Одначе коли пан Кучма підтримав найодіознішого з усіх можливих своїх наступників, коли влада пішла на очевидні порушення при проведенні як виборчої компанії так і самих виборів, люди активно підтримали сили, що були в опозиції до чинного режиму. То хто ж винен в «помаранчовому бунті»: «зомбована» інтелігенція (заразом з безтолковим «бунтівним» народом) чи тодішній режим на чолі з таким милим серцю пані Скорик Кучмою? Для мене відповід очевидна: режим. Я далекий від ідеалізації народу, однак в даній ситуації він показав себе цілком гідно. На відміну від…
А от якщо дійсно прийняти ту лукаву логіку, що мета акції «Україна без Кучми» та «помаранчового бунту» - одна й та ж, що виступи проти ефемерних злочинів влади у справі Гонгадзе і виступи проти сваволі влади під час виборчої компанії – одне й те ж, а потім взагалі забути про друге і весь час торочити тільки про перше, то тоді народ, котрий підтримав «бунт», дійсно виступає у ролі такого собі імбіцила. (Ну й «зрадлива інтелігенція» разом з ним). І чомусь саме таку думку народові активно впарють, причому, як провідники «помаранчових», так і провідники «голубих». Що прикметно. Мета цього, як на мене, одна: прищеплення «посполитим» комплексу нижчовартості та намір відбити охоту до будь-яких активних дій назавжди.
"Я сейчас не о политиках - об ответственности интеллигенции говорю. Да вы, господа, зомбированные? Не анализировали ситуацию, когда акция «Украина без Кучмы» фактически превращалась в «оранжевый бунт»? Иначе бы поняли: весь сыр-бор разгорелся не для того, чтобы реформировать страну, а чтоб Юлия Тимошенко не села в тюрьму надолго. На Крещатике ее палатка трогательно стояла пустой… Обман и предательство - ничего кроме." (http://kp.kiev.ua/daily/180310/219840/)
Власне підміна не така вже й вправна, проте чомусь на неї якось мляво реагують, а мені певні аспекти тих, шестирічної давнини подій, видаються суттєвими і знаковими. Суттєвим є те, що акція «Україна без Кучми» зовсім не мала широкої народної підтримки, адже основною декларованою причиною тих виступів була справа Гонгадзе, котра як тоді, так і по сьогодні, одна суцільна темна пляма, з вельми сумнівними свідченнями про причетність влади до цього злочину. І те, що ця акція не отримала народної підтримки, як на мене, свідчить про нормальну поведінку нормальних людей. Одначе коли пан Кучма підтримав найодіознішого з усіх можливих своїх наступників, коли влада пішла на очевидні порушення при проведенні як виборчої компанії так і самих виборів, люди активно підтримали сили, що були в опозиції до чинного режиму. То хто ж винен в «помаранчовому бунті»: «зомбована» інтелігенція (заразом з безтолковим «бунтівним» народом) чи тодішній режим на чолі з таким милим серцю пані Скорик Кучмою? Для мене відповід очевидна: режим. Я далекий від ідеалізації народу, однак в даній ситуації він показав себе цілком гідно. На відміну від…
А от якщо дійсно прийняти ту лукаву логіку, що мета акції «Україна без Кучми» та «помаранчового бунту» - одна й та ж, що виступи проти ефемерних злочинів влади у справі Гонгадзе і виступи проти сваволі влади під час виборчої компанії – одне й те ж, а потім взагалі забути про друге і весь час торочити тільки про перше, то тоді народ, котрий підтримав «бунт», дійсно виступає у ролі такого собі імбіцила. (Ну й «зрадлива інтелігенція» разом з ним). І чомусь саме таку думку народові активно впарють, причому, як провідники «помаранчових», так і провідники «голубих». Що прикметно. Мета цього, як на мене, одна: прищеплення «посполитим» комплексу нижчовартості та намір відбити охоту до будь-яких активних дій назавжди.
