![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
o_terenТак вже трапилося, що на старості років прийшлося займатися підключенням електропостачання до одного офісного приміщення. Приміщення невеличке, менше 100 кв.м., в київміськбудівській новобудові.
Почали, як порядні люди, з підготовки проекту. Виявляється частина проекту, яка стосується електропроводки, мала бути затвердженна в Київенерго (Новоконстантинівька 1). І тут почалося.
1. Виявилося, що для підключення приміщення необхідні «технічні умови». Хоча будинок був вже практично збудований, однак, як це не дивно, «технічних умов» по всьому будинку ще не було. А отже й на окреме приміщення їх отримати неможливо. Чекали...
2. Дочекалися. Треба взяти «технічні умови» на будинок в київміськбуді, чимчикувати з ними в Київенерго й писати заяву на отримання «технічних умов» на приміщення. Там ваше питання довго вивчаються і, нарешті, видають «умови». Думаєте можна підключатися? Та ви що?!
3. Потрібне «технічне рішення» на підключення. Пишете заяву, в тому ж таки Київенерго, переносите папірці з одного кабінету до другого. Довго чекаєте.
…
Взявся описувати всю процедуру, але, по-перше, вже втомився, а по-друге, виявилося, що дещо підзабулося.
Коротше кажучи, для підлючення електроенергії слід було щільно працювати з: 1) проектною організацією, 2) Київміськбудом, 3) ЖЕКом Київміськбуду, 4) місцевим ОСББ, 4) місцевою райрадою, 5) чотирма закладами київенерго (вулиці: Новоконстантинівська, Мельникова, Довженка та місцевим відділенням на Ромена Ролана).
Кінцевий пакет документів виглядає приблизно так:
1. Сам проект
2. Технічні умови на приєднання об’єкту до електричних мереж (будинку)
3. Технічні умови на приєднання об’єкту до електричних мереж (приміщення)
4. Технічне рішення з робочого проекту електропостачання
5. Обрахування плати за приєднання
6. Акт допуску до експлуатації електроустановок споживача
7. Договір про спільне використання технологічних електромереж
8. Акт розмежування балансової належності електромереж (два варіанти)
9. Технічний звіт по перевірці технічного стану електроустановок
10. Дозвільчі документи на обслуговування електроустановок
Точно щось пропустив, але зараз вже не згадаю, що саме. Тяглося все це діло більше року. Тут слід звернути увагу, що:
1. За кожним з названих документів стоять десятки відвідин різних організацій та десятки «проміжних» папірців.
2. Навіть якщо не враховувати людський фактор (хвороби, відпустки і т.п.), за офіційною процедурою деяких папірців приходилося дожидатися місяцями.
3. Відсотків 70 всіх папірців крутиться всередені самої системи Київенерго. Теоретично я мав би занести їм якийсь пакет документі і через деякий час отримати пакет дозвільчих документів. Однак їм так видно було не цікаво і я, як кур’єр, мусів переносити купу проміжних папірців з кабінету в кабінет, з офісу в офіс. Тобто, мені видавалося, наприклад, «Технічне рішення» в одному офісі Київенерго на вулиці Новоконстантинівській лише для того, щоб я по екземпляру відвіз у інші офіси того ж таки Київенерго. Я бачу лише один резон такого стану справ – хабарі брати при такій системі можна більш «обгрунтовано».
Коли я досить обережо поцікавився у одного працівника Київенерго, чому це у них так все складно, відповідь вразила мене щирістю неляканого ідіота: «Ну! Електроенергія – це ж дуже складна річ! Ви що, не розумієте?!»
Як людина, що мала деякий досвід в автоматизації роботи підприємств та організації виробничих процесів, беру на себе сміливість стверджувати, що дійсно не можу зрозуміти такої нахабної брехні.
4. На кожному етапі якесь одоробло може стати рогом і мурижити вирішення твого питання тижднями, а то й місяцями. Зрозуміло, що виключно з меркантильних міркувань. І ти весь час стоїш перед дилемою: дати хабаря чи піти на затримку вводу об’єкту в експлуатацію на невизначений строк (а це, як зрозуміло, теж гроші. І не тільки власника, але й працівників.)
Стоячи в чергах, наслухався чимало чудесних історій. Наприклад про те, як литовські (чи латиські) підприємці відмовилися відкривати своє представництво у Києві, бо після кількамісячного ходіння по київенерго просто стомилися. Або про те, як одна організація продала іншій багатоповерховий будинок, і новий власник на протязі півроку не може переоформити на себе документи по електроенергії.
До речі, підключення електроенергії, загалом дрібне питання. Про місцеві органи, пожежників, міліцію і т.д., я вже мовчу. Наприклад, в управлінні містобудування, що при київській адміністрації (яка, як відомо, бореться з корупцією не покладаючи рук), виявляється є внутрішній список стандартних відписок, які вони надсилають «нетямущим» прохачам на перше, друге, третє і т.д., звернення. Справа може тягтися роками.
От і непокоїть мене питання: що це ми тут таке у себе побудували і що з цим щастям можна зробити? Якщо, звісно, можна…
Почали, як порядні люди, з підготовки проекту. Виявляється частина проекту, яка стосується електропроводки, мала бути затвердженна в Київенерго (Новоконстантинівька 1). І тут почалося.
1. Виявилося, що для підключення приміщення необхідні «технічні умови». Хоча будинок був вже практично збудований, однак, як це не дивно, «технічних умов» по всьому будинку ще не було. А отже й на окреме приміщення їх отримати неможливо. Чекали...
2. Дочекалися. Треба взяти «технічні умови» на будинок в київміськбуді, чимчикувати з ними в Київенерго й писати заяву на отримання «технічних умов» на приміщення. Там ваше питання довго вивчаються і, нарешті, видають «умови». Думаєте можна підключатися? Та ви що?!
3. Потрібне «технічне рішення» на підключення. Пишете заяву, в тому ж таки Київенерго, переносите папірці з одного кабінету до другого. Довго чекаєте.
…
Взявся описувати всю процедуру, але, по-перше, вже втомився, а по-друге, виявилося, що дещо підзабулося.
Коротше кажучи, для підлючення електроенергії слід було щільно працювати з: 1) проектною організацією, 2) Київміськбудом, 3) ЖЕКом Київміськбуду, 4) місцевим ОСББ, 4) місцевою райрадою, 5) чотирма закладами київенерго (вулиці: Новоконстантинівська, Мельникова, Довженка та місцевим відділенням на Ромена Ролана).
Кінцевий пакет документів виглядає приблизно так:
1. Сам проект
2. Технічні умови на приєднання об’єкту до електричних мереж (будинку)
3. Технічні умови на приєднання об’єкту до електричних мереж (приміщення)
4. Технічне рішення з робочого проекту електропостачання
5. Обрахування плати за приєднання
6. Акт допуску до експлуатації електроустановок споживача
7. Договір про спільне використання технологічних електромереж
8. Акт розмежування балансової належності електромереж (два варіанти)
9. Технічний звіт по перевірці технічного стану електроустановок
10. Дозвільчі документи на обслуговування електроустановок
Точно щось пропустив, але зараз вже не згадаю, що саме. Тяглося все це діло більше року. Тут слід звернути увагу, що:
1. За кожним з названих документів стоять десятки відвідин різних організацій та десятки «проміжних» папірців.
2. Навіть якщо не враховувати людський фактор (хвороби, відпустки і т.п.), за офіційною процедурою деяких папірців приходилося дожидатися місяцями.
3. Відсотків 70 всіх папірців крутиться всередені самої системи Київенерго. Теоретично я мав би занести їм якийсь пакет документі і через деякий час отримати пакет дозвільчих документів. Однак їм так видно було не цікаво і я, як кур’єр, мусів переносити купу проміжних папірців з кабінету в кабінет, з офісу в офіс. Тобто, мені видавалося, наприклад, «Технічне рішення» в одному офісі Київенерго на вулиці Новоконстантинівській лише для того, щоб я по екземпляру відвіз у інші офіси того ж таки Київенерго. Я бачу лише один резон такого стану справ – хабарі брати при такій системі можна більш «обгрунтовано».
Коли я досить обережо поцікавився у одного працівника Київенерго, чому це у них так все складно, відповідь вразила мене щирістю неляканого ідіота: «Ну! Електроенергія – це ж дуже складна річ! Ви що, не розумієте?!»
Як людина, що мала деякий досвід в автоматизації роботи підприємств та організації виробничих процесів, беру на себе сміливість стверджувати, що дійсно не можу зрозуміти такої нахабної брехні.
4. На кожному етапі якесь одоробло може стати рогом і мурижити вирішення твого питання тижднями, а то й місяцями. Зрозуміло, що виключно з меркантильних міркувань. І ти весь час стоїш перед дилемою: дати хабаря чи піти на затримку вводу об’єкту в експлуатацію на невизначений строк (а це, як зрозуміло, теж гроші. І не тільки власника, але й працівників.)
Стоячи в чергах, наслухався чимало чудесних історій. Наприклад про те, як литовські (чи латиські) підприємці відмовилися відкривати своє представництво у Києві, бо після кількамісячного ходіння по київенерго просто стомилися. Або про те, як одна організація продала іншій багатоповерховий будинок, і новий власник на протязі півроку не може переоформити на себе документи по електроенергії.
До речі, підключення електроенергії, загалом дрібне питання. Про місцеві органи, пожежників, міліцію і т.д., я вже мовчу. Наприклад, в управлінні містобудування, що при київській адміністрації (яка, як відомо, бореться з корупцією не покладаючи рук), виявляється є внутрішній список стандартних відписок, які вони надсилають «нетямущим» прохачам на перше, друге, третє і т.д., звернення. Справа може тягтися роками.
От і непокоїть мене питання: що це ми тут таке у себе побудували і що з цим щастям можна зробити? Якщо, звісно, можна…
