(no subject)

[o_teren]

День у день з'явилися два поста: український (http://ibigdan.livejournal.com/18672681.html з продовженням тут http://ibigdan.livejournal.com/18675200.html) та російський (http://sapojnik.livejournal.com/2176368.html) котрі торкаються одного дражливого питання - мови. Поки українці (дозволю собі максимально спростити формулювання позиції) вже традиційно виводять "нєважно на каком язике гаваріть", росіяни журяться, що їхні сподівання не вповні справдилися: "Проблема, пожалуй, в том, что в какой-то момент я себе вообразил, что на Украине возможно создание «России-2». Своего рода позитива от нашего негатива. Вместо нашей сервильности, раболепия и уродливого чиновничьего беспредела, приправленного самым густопсовым «православным» мракобесием – нормальная демократическая, свободная страна без чинопочитания, с реальными выборами, уважением прав собственности и НА РУССКОМ ЯЗЫКЕ. То есть, собственно, та Россия, которую мы не то что потеряли, а никогда и не имели – но хотели бы иметь..."

Власне, у мене два коментарі до цього:
1. Здається росіяни геть не поділяють позицію деяких українців про "нєважно на каком". Аж до капслока не поділяють.
2. "Россія-2", матері його ковіньку! В мене й "України-1" немає, а вони, на моїй землі, "Россії-2" захотіли, наче їм першої мало. Нащо українцям таке щастя?

Comments

[seetolearnru.blogspot.ca]

test

[hors_bor]

А виявляється, що мова в цьому всьому якраз і має найбільше значення!