(no subject)

[o_teren]

   Подивився (послухав) на днях оце http://www.youtube.com/watch?v=9DpnMBGKNb4 ("Угроза террористической войны"). Якщо відкинути вже традиційну маячню, щодо деяких оцінок ситуації в Україні, звернув увагу на дві тези, що там прозвучали:
1. Часто метою війни є не традиційна "перемога" у вигляді окупації, анексії і т.п., а сам факт війни та нестабільності на певній території.
2. Самими військовими силами у терористичних війнах практично неможливо перемогти. Єдиний знайдений більш-менш ефективний метод - створення місцевих сил самооборони (ополчення), які діють в тісній зв'язці з армією. Причому створювати та навчати їх слід заздалегідь, а не коли вже ситуація вийшла з під контролю.
   Тези ці не таке вже й велике відкриття, але чомусь ці питання якось замало, як на мене, проговорюються в нашому "інфопросторі".

   Ну й щоб двічі не вставати, пару слів стосовно оцього: "Нема в "ДНР/ЛНР" з ким розмовляти. Нацистська шиза скосила їхні ряди остаточно і безповоротно." (http://vjn.livejournal.com/1021634.html, і як продовження http://vjn.livejournal.com/1021870.html)
   Не зовсім певен, щодо глобальності "шизи", але теж кілька днів тому назад прийшла в голову думка, що можливо варто було б на державному рівні зібрати якийсь "консиліум" з психологів, соціологів, антропологів і т.п. (можливо й психіатрів), котрі спробували б дати якісь практичні поради, що ж робити з оцим біснуванням. Бо "розбомбити" все к бісу, звісно можна, але це вряд чи викорінить саму можливість у майбутньому подібної істерії. А хотілося б.

Comments

[kerbasi.livejournal.com]

Коли біснуваті бояться дільничого, тоді об'єктами їхнього біснування стають близькі та сусіди, та й то так, щоб дільничого уваги не привернути. Тому важливо зазделегідь готувати місцеву міліцію, яка візьме на себе правоохоронну функцію на звільнених територіях. Одна з причин того, що діється, це втрата страху перед владою і звички владі підкорятися. Частково це через надто часті в нас революції, а також через тотальну корупцію і міріади прикладів, коли парєшать можно геть усе.

[o-teren.livejournal.com]

Згоден. Але це, так би мовити, необхідні "зовнішні" зміни. Бачте, мені здається, що ситуація на Донбасі не так щоб сильно вирізнялася від ситуації в багатьох інших областях, однак прорвало саме тут. (Насправді я не надто оптимістичний щодо інших - дай бог, щоб тільки Донбасом і обмежилось). Певно, крім цього "зовнішнього" шару, є ще й якийсь більш глибинний. Ну, принаймні мені так здається, що є. От було б корисно його виявити і придумати, що ж з цим робити. Ясно, що там спрацювала купа чинників: й значні кримінальні "традиції", й відносно більша частка росіян (чи вірніше "радянськокультурних"), й становище "донецьких" в Україні останні роки і т.д. і т.п. Можливо це все можна опрацювати й розробити якісь конкретні рекомендації по виправленню ситуації.
Десь читав, що в американців свого часу була розроблена доволі серйозна програма по "замиренню" Японії, з урахуванням культурних особливостей, етнопсихології і т.п. Всілякі там "хризантеми і меч" і таке інше. Можливо слід було б і в нас подумати в цьому напрямку.

[kerbasi.livejournal.com]

Ну Ви ж мене давно знаєте з ЖЖ. Я завжди песимістичний стосовно здатності украінського суспільства думати. На індивідуальному рівні, кожен сам собі ще назбирається якась кількість здатних думати, але на суспільному рівні - навряд.

[kerbasi.livejournal.com]

Перечитав кілька оглядів відновлення контролю Хорватією за сепаратистською Сх. Славонією в 1995-му. Якщо коротко, урок такий: не слід боротися зі страхами Правого сектору та київської хунти в населення Донбасу. Це означає, що коли зрештою пройде вирішальна операція, налякані втечуть до Росії, і питання буде вирішене. Назад повернеться лише кілька відсотків.

[o-teren.livejournal.com]

Воно наче й не поганий варіант, але ж їх там, наляканих, дуже вже досотобіса - точно ще багацько залишиться. :) Нажаль.

[seetolearn.livejournal.com]

Нема в "ДНР/ЛНР" з ким розмовляти. Нацистська шиза скосила їхні ряди остаточно і безповоротно.
Більшу увагу привертають люди, які сперечаються, а не які погоджуються. У мене є підозра, що знову будуть панькатися з шизонутими, а про нормальних забудуть.

Не зовсім певен, щодо глобальності "шизи", але теж кілька днів тому назад прийшла в голову думка, що можливо варто було б на державному рівні зібрати якийсь "консиліум" з психологів, соціологів, антропологів і т.п. (можливо й психіатрів), котрі спробували б дати якісь практичні поради, що ж робити з оцим біснуванням.
Знаєте, яка тут пастка? Формально це питання відноситься до психології, тому формально так і треба робити. Однак, чи знаєте ви психолога, який коли-небудь дав корисну пораду? ;)

[o-teren.livejournal.com]

У мене є підозра, що знову будуть панькатися з шизонутими, а про нормальних забудуть.
Ну, як я розумію, це зараз такий світовий "тренд" - панькатися. :) Мабуть і з цим горем можна було б жити, аби "нормальні" початково мали якісь преференції перед "шизонутими". Ну от, наприклад, "шизонуті" позбавлялися б права обирати і бути обраними. От після цього з ними можна панькатися до несхочу. Так би мовити, "у фоновому режимі".

Однак, чи знаєте ви психолога, який коли-небудь дав корисну пораду?
Зізнаюсь, що з психологами стикався рідко, однак теж маю певні упередження щодо їх фаховості. Втім, у мене такі ж упередження й до юристів, лікарів і т.д. і т.п. Однак оскільки точно знаю, що серед юристів та лікарів трапляються непогані спеціалісти, думаю (вірніше, "маю надію"), що можна пару-трійку толкових і серед армії психологів знайти. Хоча можливо надія й марна. :)