(no subject)

[o_teren]

Чогось згадалося.

Відпочивали ми з дітьми колись, щось років з десять тому, в Скадовську. Вже збиралися їхати додому, сіли в автобус. Поруч сіли мама з дівчинкою, котрі поверталися до Дніпропетровська. А їх проводжала літня тітонька-москвичка, як стало зрозуміло з розмови, їхня сусідка по будиночку. Ну, як завжди прощання, взаємні запрошення в гості і всяке таке. Тітонька запрошувала приблизно так: "Приєзжайтє к нам, в Маскву. Масква знаєтє какой город? Бальшой, красівий. Ого-го. Там столька всєво інтєрєснава"... потім була пауза, і до дівчинки, з гордим пафосом - "На мєтро пакатаєшся!"

М'яко кажучи, вирази облич, що дівчинки, що мами, були дещо спантеличені. Дівчинку. З Дніпропетровська. Запрошують відвідати Москву... щоб покаталася на метро. Тут все було прекрасне, як на мене.

Власне, "прієзжай, на мєтро покатаєшся", це в нас з тих пір такий домашній мем. Використовується, коли якийсь самопризначений "набоб" зверхньо пропонує "тубільцю" низку бус, самовпевнено припускаючи, що нічого прекраснішого "тубілець" а ні бачив, а ні вартий. І якось так виходить, що найчастіше ці "набоби" з близького східного зарубіжжя.

Comments

[inmigrante.livejournal.com]

:)