(no subject)

[o_teren]

      Перебираючи папірці, що накопилися за бог зна скільки літ, натрапив на два клаптики паперу, зі словами однієї бабциної пісні. Записав я їх десь так в році 88-му чи 89-му. Пісня наче й відома (схожа на котляревську "Віють вітри"), проте, здається, цей варіант геть не канонічний (принаймні гугл такого не знає): таке враження, що зібраний з фрагментів кількох різних пісень.
      Може не все доладу розібрав у власній писанині, а зараз вже й нема в кого перепитати. Тож викладу як є.
      Можливо когось і зацікавить. (А можливо й пані smijana якось відкоментує :))


Віють вітри, віють буйні,
Дуба нахиляє
Сидить козак на могилі
Та й вітра питає:
"Скажи вітер, скажи буйний,
Де козацька доля?
Де фортуна, де надія,
Де слава і воля?"
Йому вітер отвічає:
"Знаю козак, знаю
Твоя доля козацькая
В зеленому гаю.
Підтоптана, змарнована,
З сивими вочима (?)"
Сів же козак,
Та й заплакав:
"Породила мене мати
В зелену неділю,
Дала мені гірку долю,
Де я її діну?
Ой візьму я свою долю
Та й на мотузочок
Та й поведу свою долю
Та й на ярмарочок.
Ой купуйте люди долю
Бо це доля добра:
Як нап'ється -
З людьми б'ється,
Не ночує вдома."

Comments

[smijana.livejournal.com]

ой, дякую! :) чудова знахідка!
Цю пісню давно знаю і люблю, вона мені завжди відчувалася як степова.. району Катеринославщини чи Запоріжжя.. але завжди було цікаво знати де саме її співали. З якої області Ваша бабуся?

Ні, це не Віють вітри Котляревського, отакою я її почула у 90-х роках і з тих пір співаю саме на цю мелодію, хіба трохи швидшим темпом ніж тут:
http://youtu.be/MT26ex6kGP4

А слова Вашої бабусі, кінцівка, дуже автентична, така.. щира, справжня, відчувається що співали чоловіки.. :)
Дуже дякую за знахідку.
Записую собі і чекаю на інформацію про район і область, де жила бабуся :))

Знайдете ще щось - пишіть! буду вдячна. :)
Можете про всяк випадок постукати і у приватні повідомлення, бо раптом десь пропущу у френдстрічці. :)

[o-teren.livejournal.com]

але завжди було цікаво знати де саме її співали. З якої області Ваша бабуся?

Ну, там з бабусею не все так просто. :) Родом вона геть не з степу - з житомирщини, Радомишельський район. До того ж ще й полька. Правда бог зна яке покоління проживали в Україні. Звідки вона цю пісню підхопила - хто зна. Не можу сказати, що бабця була така вже співоча, але інколи щось собі під носа наспівувала. Було десь пару польських пісень і десь стільки ж українських.

А слова Вашої бабусі, кінцівка, дуже автентична
Ну, не мені судити про автентичність, але здалося, що справді досить незвична... компоновка, чи як його правильно сказати.

Знайдете ще щось - пишіть! буду вдячна. :)
Йой, то вряд чи. Я й це не знаю як записалося. Колись на канікулах був, то й з якогось дива попросив, щоб щось наспівала. Бабця померла в 91-му, тож...
Оце написав, аби не пропало. Бо бачте - листочки на очі аж через двадцять років потрапили.

[smijana.livejournal.com]

Дякую!
Так, шляхи пісень несповідимі. :)
Але те, що бабуся її співала у Радомишельському району, свідчить про те, що вона таки "ходила Україною".
А кінцівка, якраз, дуже народна, відчувається бажання не закінчувати на сумному, а "вдарити лихом об землю".. як на моє чуття, то перша частина прийшла з більш "козацького середовища", можливо, а два останні стовпчики доспівали пізніше, перейнявшись духом і настроєм "долі" - таких обставин, які не залежать від волі однієї людини.. І це не свідчення слабкості і інфантильності українців, як сказали би всякі "бузини".
Наприклад, якщо Січ вже зруйнована Катериною, то хоч яким ти не будь - але коли ти сам-один старий (чи молодий) козак, ти вже не відродиш українську незалежну армію. Тому і "гірка доля" - обставини, над якими не владний.

Правда, є один спосіб вплинути на обставини - не бути одному. Тільки разом можна змінити долю.

Моя бабуся (по татові) померла у 1993му.. теж встигла в останні два роки життя дещо записати.

Дякую, що поділился. :)