(no subject)

   Подивився (послухав) на днях оце http://www.youtube.com/watch?v=9DpnMBGKNb4 ("Угроза террористической войны"). Якщо відкинути вже традиційну маячню, щодо деяких оцінок ситуації в Україні, звернув увагу на дві тези, що там прозвучали:
1. Часто метою війни є не традиційна "перемога" у вигляді окупації, анексії і т.п., а сам факт війни та нестабільності на певній території.
2. Самими військовими силами у терористичних війнах практично неможливо перемогти. Єдиний знайдений більш-менш ефективний метод - створення місцевих сил самооборони (ополчення), які діють в тісній зв'язці з армією. Причому створювати та навчати їх слід заздалегідь, а не коли вже ситуація вийшла з під контролю.
   Тези ці не таке вже й велике відкриття, але чомусь ці питання якось замало, як на мене, проговорюються в нашому "інфопросторі".

   Ну й щоб двічі не вставати, пару слів стосовно оцього: "Нема в "ДНР/ЛНР" з ким розмовляти. Нацистська шиза скосила їхні ряди остаточно і безповоротно." (http://vjn.livejournal.com/1021634.html, і як продовження http://vjn.livejournal.com/1021870.html)
   Не зовсім певен, щодо глобальності "шизи", але теж кілька днів тому назад прийшла в голову думка, що можливо варто було б на державному рівні зібрати якийсь "консиліум" з психологів, соціологів, антропологів і т.п. (можливо й психіатрів), котрі спробували б дати якісь практичні поради, що ж робити з оцим біснуванням. Бо "розбомбити" все к бісу, звісно можна, але це вряд чи викорінить саму можливість у майбутньому подібної істерії. А хотілося б.