(no subject)
Feb. 6th, 2012 02:58 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
o_terenНу й щоб двічі не заводитися, - про армійські спогади. :)
Якщо пам'ять мені не зраджує, Андрухович, чи то в інтерв'ю, чи ще десь, висловився якось так, що причина частого згадування армії чоловіками що відслужили, полягає в тому, що вони просто більше не мають ніяких яскравих життєвих спогадів: що може цікавого згадати механізатор Петро, котрий за свої сорок років ніде крім власного села не був, і єдина "цікава" мандрівка, до того ж довготривала і не без пригод, була організована коштом міністерства оборони? Я було з цим майже погодився, але... Але якби сам пан Андрухович, котрого важко дорікнути в малому мандрівному досвіді, відсутності цікавих зустрічей та знайомств, весь час у своїх книгах та інтерв'ю не повертався до своєї армійської служби. Певно все ж причина не у відсутності сильних вражень як таких, а в присутності дуже й дуже сильних специфічних вражень, які випхати з себе можна не менш сильними та специфічними: війною, тюрмою чи там антропологічною експедицією до канібалів. У тих, хто має досвід радянської армії, інколи навіть сни однакові: "Зате відтоді в мене на все життя з’явився сон, який час до часу мені сниться – про те, що я знову в армії. Виявляється, щось таке змінилося, в законодавстві чи якось так, що мене знову забрали до війська. І це жах, від якого хочеться кричати криком. Це страшна несправедливість – я ж уже там був!" (Андрухович, "Таємниця"). Пару разів чув подібне від людей, що відслучили строкову. Та що там чув: й самому таке снилося. З невеликою поправкою: думалося "ну грець з вами, гади, я там вже був, я це вже бачив, я вам послужу... самі вовком витимите від моєї служби." :)
Поза тим, слід визнати, що такі сни свідчать не про аби яку психологічну травму на все життя. :)
Якщо пам'ять мені не зраджує, Андрухович, чи то в інтерв'ю, чи ще десь, висловився якось так, що причина частого згадування армії чоловіками що відслужили, полягає в тому, що вони просто більше не мають ніяких яскравих життєвих спогадів: що може цікавого згадати механізатор Петро, котрий за свої сорок років ніде крім власного села не був, і єдина "цікава" мандрівка, до того ж довготривала і не без пригод, була організована коштом міністерства оборони? Я було з цим майже погодився, але... Але якби сам пан Андрухович, котрого важко дорікнути в малому мандрівному досвіді, відсутності цікавих зустрічей та знайомств, весь час у своїх книгах та інтерв'ю не повертався до своєї армійської служби. Певно все ж причина не у відсутності сильних вражень як таких, а в присутності дуже й дуже сильних специфічних вражень, які випхати з себе можна не менш сильними та специфічними: війною, тюрмою чи там антропологічною експедицією до канібалів. У тих, хто має досвід радянської армії, інколи навіть сни однакові: "Зате відтоді в мене на все життя з’явився сон, який час до часу мені сниться – про те, що я знову в армії. Виявляється, щось таке змінилося, в законодавстві чи якось так, що мене знову забрали до війська. І це жах, від якого хочеться кричати криком. Це страшна несправедливість – я ж уже там був!" (Андрухович, "Таємниця"). Пару разів чув подібне від людей, що відслучили строкову. Та що там чув: й самому таке снилося. З невеликою поправкою: думалося "ну грець з вами, гади, я там вже був, я це вже бачив, я вам послужу... самі вовком витимите від моєї служби." :)
Поза тим, слід визнати, що такі сни свідчать не про аби яку психологічну травму на все життя. :)
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2012-02-06 01:05 pm (UTC)no subject
Date: 2012-02-06 01:18 pm (UTC)no subject
Date: 2012-02-10 09:19 pm (UTC)А років в 35 чомусь навіть захотілося знов до армії, але щоб не до такої обтяжливої. Пошкодував тоді, що вже більше "партизанів" немає.
no subject
Date: 2012-02-12 06:55 pm (UTC)Так, щось сюрреалістичне в ньому є. :)
А років в 35 чомусь навіть захотілося знов до армії, але щоб не до такої обтяжливої.
Не можу сказати такого ж про себе, але попри певний неприємний "післясмак" від свого армійського досвіду, і навідь суттєво підірване здоров'я, все ж... на диво ніякого негативу до армії, як інституту, не відчуваю. Більш того, думаю, що він необхідний, от би ще лад якийсь там був, так і взагалі було б чудово. Навіть і послужити можна :)