(no subject)

[o_teren]

        Зайшла в нас тут мова про плагіат й згадав я про один свій старенький допис. Текст повністю наводити не буду, бо якийсь він… недолугий, а от пару прикладів з нього мені видалися цікавими. Можливо так видасться не тільки мені. :)

        1. Певно всі чули такий непристойний анекдот: "Отримали Іван та Петро зарплату. Івана з грішми жінка чекає, а йому конче треба кудись відлучитися. А Петро тут як тут: давай, каже, я віднесу. На тому й порішили. От приходить Петро до Іванової дружини, витягає з широких штанин Іванову ж паку грошей та й каже "Якщо віддасися, то ці гроші твої"" … і т.д. і т.д.

        2. Від анекдоту перейду до казок – в збірці "Як чоловік відьму підкував, а кішку вчив працювати", м.Ужгород, рік видання 1966, є одна чудова казка. В ній оповідається про одну жіночку, що відвадила небажаних залицяльників, умовивши їх, буцімто задля «перевірки сили почуття», проробити такі прості процедури: в певну ніч один з них мав піти на цвинтар та вкластися в порожню труну, а рівно опівночі вилізти звідтіля та йти геть. Другий претендент мався тої ж ночі, на тому ж кладовищі, в той же час швендяти між могилами з косою на плечах, періодично побрязкуючи якимось залізяччям… Оскільки збірка казок - книжка все таки дитяча, то діагнози цих двох парубків після вдалого вікенду там повністю не наведені, але дорослі можуть здогадуватися.

        Спитаєте, навіщо такі бородаті анекдоти переповідаю? Чекайте, можливо ви навіть не уявляєте, наскільки бородаті… Бо відкривши боккаччівський "Декамерон" (що побачив світ десь так року 1353) можна прочитати таке:
        1. Восьмий день Декамерону, глава 1: "Вольфад позичає у Гаспарруоло гроші, попередньо умовившись з його дружиною, що як раз за таку суму проведе з нею час; він вручає їй гроші, потім говорить в присутності чоловіка, що повернув їх жінці, а жінка це підтверджує".

        2. Дев`ятий день Декамерону, глава 1: "Донну Франческу кохає Рінуччо та Алессандро, проте вона їх не любить; одному вона загадує лягти в склеп, ніби то він мертвий, а другому наказує винести звідти удаваного небіжчика; і того й другого спостигає невдача; тоді донна Франческа спритно їх позбувається".

        А то всі завели пісню: «плагіат», «плагіат»… Традиція! :)

        ПС. Загалом, те, що «Декамерон» сам, по-перше – одне суцільне запозичення, а по-друге – невичерпне джерело для запозичень подальших, – новина не найпершої свіжості. Проте ось ці два епізоди, надибані самотужки, мені цінні. :)

Comments

[sova-spliu.livejournal.com]

та точно:))
усе вже було написано давним давно:))