![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
o_teren(Спонукало до написання досить гостра дискусія у шановного kerbasi (http://kerbasi.livejournal.com/88616.html) «літературно-критичних обговорень» недавнього роману Ліни Костенко «Записки самашедшого», що відбулися у львівській літературній кав’ярні «Кабінет»)
Відразу скажу, що мене не обходить формат передачі (чом би якийсь твір і не обговорити без автора) та й жодних упереджень щодо присутніх я не маю (бо ні про кого, окрім хіба Неборака, й не чув). До того ж не маю жодного стосунку до літературного процесу (окрім того, що інколи щось почитую) тож глибоко аналізувати це обговорення в мене немає ні часу, ні бажання. Однак є бажання звернути увагу на інтелектуальний рівень критики, що прозвучала, виокремивши лише одну з тем обговорення – тему «програміста». Причин для цього в мене кілька: по-перше, професія програміста мені не чужа, по-друге, так вже сталося, що я колись, ще в університетські часи, був знайомий з людиною, котру вважають прообразом головного героя «Записок» (хоча, безумовно, образ збірний), ну й, насамкінець, просторове й часове тло, на якому розгортається дія роману, мені досить близьке.
Отож, що ж думають літератори про головного героя роману?
«Цей образ головного героя, програміста, він по моєму якійсь не зовсім вдалий. Скажімо тому що по-перше цей програміст, якому нібито 30-35 років там ... так він власне здається з того, що він записує, як реагує на події здається собі таким підстаркуватим паном, який згадує як то було добре колись, а зараз отак погано, краще б отої України взагалі не було... В його мові є якісь такі феміністичні нотки ... в мене постійно було таке враження, що це говорить Ліна Василівна, а не якійсь молодий чоловік. Ну хіба може чоловік, якому 35 років, періодично говорити про те, що мужчини, як явище, перевелися...»
Отже, на думку критиків, 30-ти річна людина не може а ні скептично ставитися до сучасності, а ні до нинішнього чоловіцтва. Дивно, але чомусь мені такі люди (зовсім не підстаркуваті) траплялись, і не так що б рідко.
Та й є тут певне лукавство, наприклад, от що насправді говорить герой роману про чоловіків: «Мужчини зникають як явище. їхнє місце посіли круті — ерзац, замінник, гібрид гамадрила й Шварценеґера. Словом, еволюція вспак.» Господи, та я сам так інколи в серцях кажу, але ж я точно не Ліна Костенко.
«Чи є він програмістом... Мені теж не здається, що це є програміст... Для чого там затівати якісь літературні дискусії. Програміст не мав би цього робити. Він сам каже, що він сучасної літератури не читає, його цікавить, наскільки я зрозумів, тільки Петрарка, фанат Петрарки, да... Але на загал про сучасну літературу оцей програміст каже, що це сміття, лайно і так далі... Це от Ліна Василівна у масці програміста.»
Тут теж чимало чудового. По-перше, програмістам чомусь зась затівати літературної дискусії. Отак от, шановні програмісти, аби надалі знали. (Втішає те, що програмісти вряд чи дослухаються цієї поради, бо деяким програмістам, в свою чергу, теж дуже хтілося б терміново заборонити деяким літераторам затівати дискусії про програмістів. Тож думаю, що у цьому спірному питанні сторонам за краще залишаться при своїх.)
Може критик мав на увазі, що люди, котрі не читають сучасну літературу, не мають права її критикувати? Можливо. Це вже більш серйозний закид. Але ж чи дійсно герой «не читає»? Здається єдине місце де про це йдеться, ось: «Коли прочитав якусь книжку? Уже й не пам’ятаю. Ще мемуари, документалістику, наукову брошуру, а література не йде. Може, така література, чи такий я?» Як на мене «не йде» і «не читає» все ж трохи різні поняття. А враховуючи наявність в оточенні дружини-філолога, та батька-перекладача, які теж не в захваті від сучасної літератури, чи такий вже й великий гріх у героя – так висловлюватися про цю саму літературу, і чи такий вже великий гріх автора у недостатньому висвітленні мотивів головного героя, котрі довели його до таких висловлювань?
По-друге, шановний критик чомусь переконаний, що програміст не може вважати сучасну літературу «сміттям» та «лайном». Куди при цьому подіти десяток моїх знайомих програмістів, я не знаю: адже вони інколи й сильніше висловлюються про сучасну літературу. Та й я від неї в цілому не в захваті – могла б бути і краща.
До того ж звідки така впевненість, що програмісти мають бути саме такі, як бачиться критику, саме так думати і саме так поводитися? Програміст Тарнавський пише вірші, а програміст «Онотолє» - всяку фігню. Дуже вже вони різні, ті кляті програмісти. Втім, як і водії, кухарі чи й літератори.
«Перша особа від якої і ведеться розповідь ... взагалі-то кажучи він не програміст. Програміст, це той який скрипти пише, розумієте, коди. А він є системний адміністратор. В нього є машина від фірми і він їздить, обслуговує великі фірми. Тобто вінду поставити, переставити, подивиться як система працює. Ця людина називається системний адміністратор. Але на початку... в мене таке враження, автор ... поняття не має, він не розрізняє. Тобто, це все комп’ютерники, а що є системери, що є тестери і так далі, що це є настільки розгалужений вид діяльності, те, що називається індустрія, або бізнес, вона не знає... Жоден притомний комп’ютерник не буде хотіти в силіконову долину, чи в найкращі комп’ютерні центри Європи. Я вам пояснюю, тому що комп’ютерник працює за лептопом у себе вдома, і більшість комп’ютерників живуть в Індії, і у Львові живуть, до речі... і в них зарплатня 3-5 тисяч євро. Тут, в нас, у Львові. В Силіконову долину ви їдете, якщо ви хочете капіталізувати свій бізнес... Якщо ви трооошки розбираєтеся в цьому, ви не будете допускати таких ляпів. А може сенс говорити про цей роман є не в тому, щоб показувати ці ляпи, а в тому що після такого розбору від нього одні мишині огризки залишаться.»
Це коментувати найважче, бо… бо важко сперечатися з досконало продуманим образом «програміста»! Біда лише в тому, що до реальності він не має жодного стосунку. Ох, аби ж то шановний критик знав, в яких то тільки іпостасях всього за пару років може побувати типовий «програміст»: і адміністратором, і тестером, і щирим, рафінованим, таким любим критикові, «сферичним» програмістом. І то по кілька разів по колу! Що на зламі тисячоліть (а саме про цей період йдеться в романі) це була більш ніж буденна ситуація. Що на початку 2000-них зарплата в 300-400 доларів для багатьох програмістів була вельми пристойна й бажана. Що десятки моїх знайомих програмістів саме в той час виїхали в «Силіконові долини» та й не поповерталися. Що ой як далеко не всі програмісти навіть зараз отримують зарплату у «3-5 тисяч євро» (Я вас прошу: азарівським орлам – ні слова! Загублять же ж індустрію ні за що!).
Ох, аби ж то шановний критик знав, скільки «ляпів» він тут наробив…
Але ж чи це справді «ляпи», а не чапековський «шостий прийом літературної полеміки – Imago»? Відбуцали того бідного «програміста», але що ж у автора про нього написано? А ось що: дійсно - «Я системний програміст», але ж - «Та й робота у мене зовсім не за фахом. Заповідався на вченого, а фактично я ж навіть не інженер. Спеціаліст з комп’ютерної техніки, так це тепер називається, а насправді — їжджу на виклики, ремонтую комп’ютери по офісах і міністерствах, міняю диски, доставляю пам’ять.» Ну от так вийшло, що працює програміст не за фахом, що ж поробиш, бува. Чи дуже хтілося до чогось присікатися? Бозна.
І було б байдуже на всі ці «ляпи» критиків, і було б байдуже, що з півторагодинної розмови мало не хвилин 10 присвячені цьому бідолашному «програмісту» (який, без великої шкоди для роману, цілком міг бути менеджером, журналістом або ж страховим агентом), якби на основі такого дивного «розбору» не робились би не менш дивні висновки.
Ото ж і постає питання: а чи не такий у нас рівень літератури, як і критики? І чи такий вже неправий головний герой роману у своїй нелюбові до сучасної літератури?
ПС. Хотів написати якось спокійно і відсторонено, а вийшло зле (в обох значеннях цього слова). Та й хай: чом це я маю висловлюватися краще за літераторів?! На яку висоту планку поставили – на таку й стрибаємо. :)
Відразу скажу, що мене не обходить формат передачі (чом би якийсь твір і не обговорити без автора) та й жодних упереджень щодо присутніх я не маю (бо ні про кого, окрім хіба Неборака, й не чув). До того ж не маю жодного стосунку до літературного процесу (окрім того, що інколи щось почитую) тож глибоко аналізувати це обговорення в мене немає ні часу, ні бажання. Однак є бажання звернути увагу на інтелектуальний рівень критики, що прозвучала, виокремивши лише одну з тем обговорення – тему «програміста». Причин для цього в мене кілька: по-перше, професія програміста мені не чужа, по-друге, так вже сталося, що я колись, ще в університетські часи, був знайомий з людиною, котру вважають прообразом головного героя «Записок» (хоча, безумовно, образ збірний), ну й, насамкінець, просторове й часове тло, на якому розгортається дія роману, мені досить близьке.
Отож, що ж думають літератори про головного героя роману?
«Цей образ головного героя, програміста, він по моєму якійсь не зовсім вдалий. Скажімо тому що по-перше цей програміст, якому нібито 30-35 років там ... так він власне здається з того, що він записує, як реагує на події здається собі таким підстаркуватим паном, який згадує як то було добре колись, а зараз отак погано, краще б отої України взагалі не було... В його мові є якісь такі феміністичні нотки ... в мене постійно було таке враження, що це говорить Ліна Василівна, а не якійсь молодий чоловік. Ну хіба може чоловік, якому 35 років, періодично говорити про те, що мужчини, як явище, перевелися...»
Отже, на думку критиків, 30-ти річна людина не може а ні скептично ставитися до сучасності, а ні до нинішнього чоловіцтва. Дивно, але чомусь мені такі люди (зовсім не підстаркуваті) траплялись, і не так що б рідко.
Та й є тут певне лукавство, наприклад, от що насправді говорить герой роману про чоловіків: «Мужчини зникають як явище. їхнє місце посіли круті — ерзац, замінник, гібрид гамадрила й Шварценеґера. Словом, еволюція вспак.» Господи, та я сам так інколи в серцях кажу, але ж я точно не Ліна Костенко.
«Чи є він програмістом... Мені теж не здається, що це є програміст... Для чого там затівати якісь літературні дискусії. Програміст не мав би цього робити. Він сам каже, що він сучасної літератури не читає, його цікавить, наскільки я зрозумів, тільки Петрарка, фанат Петрарки, да... Але на загал про сучасну літературу оцей програміст каже, що це сміття, лайно і так далі... Це от Ліна Василівна у масці програміста.»
Тут теж чимало чудового. По-перше, програмістам чомусь зась затівати літературної дискусії. Отак от, шановні програмісти, аби надалі знали. (Втішає те, що програмісти вряд чи дослухаються цієї поради, бо деяким програмістам, в свою чергу, теж дуже хтілося б терміново заборонити деяким літераторам затівати дискусії про програмістів. Тож думаю, що у цьому спірному питанні сторонам за краще залишаться при своїх.)
Може критик мав на увазі, що люди, котрі не читають сучасну літературу, не мають права її критикувати? Можливо. Це вже більш серйозний закид. Але ж чи дійсно герой «не читає»? Здається єдине місце де про це йдеться, ось: «Коли прочитав якусь книжку? Уже й не пам’ятаю. Ще мемуари, документалістику, наукову брошуру, а література не йде. Може, така література, чи такий я?» Як на мене «не йде» і «не читає» все ж трохи різні поняття. А враховуючи наявність в оточенні дружини-філолога, та батька-перекладача, які теж не в захваті від сучасної літератури, чи такий вже й великий гріх у героя – так висловлюватися про цю саму літературу, і чи такий вже великий гріх автора у недостатньому висвітленні мотивів головного героя, котрі довели його до таких висловлювань?
По-друге, шановний критик чомусь переконаний, що програміст не може вважати сучасну літературу «сміттям» та «лайном». Куди при цьому подіти десяток моїх знайомих програмістів, я не знаю: адже вони інколи й сильніше висловлюються про сучасну літературу. Та й я від неї в цілому не в захваті – могла б бути і краща.
До того ж звідки така впевненість, що програмісти мають бути саме такі, як бачиться критику, саме так думати і саме так поводитися? Програміст Тарнавський пише вірші, а програміст «Онотолє» - всяку фігню. Дуже вже вони різні, ті кляті програмісти. Втім, як і водії, кухарі чи й літератори.
«Перша особа від якої і ведеться розповідь ... взагалі-то кажучи він не програміст. Програміст, це той який скрипти пише, розумієте, коди. А він є системний адміністратор. В нього є машина від фірми і він їздить, обслуговує великі фірми. Тобто вінду поставити, переставити, подивиться як система працює. Ця людина називається системний адміністратор. Але на початку... в мене таке враження, автор ... поняття не має, він не розрізняє. Тобто, це все комп’ютерники, а що є системери, що є тестери і так далі, що це є настільки розгалужений вид діяльності, те, що називається індустрія, або бізнес, вона не знає... Жоден притомний комп’ютерник не буде хотіти в силіконову долину, чи в найкращі комп’ютерні центри Європи. Я вам пояснюю, тому що комп’ютерник працює за лептопом у себе вдома, і більшість комп’ютерників живуть в Індії, і у Львові живуть, до речі... і в них зарплатня 3-5 тисяч євро. Тут, в нас, у Львові. В Силіконову долину ви їдете, якщо ви хочете капіталізувати свій бізнес... Якщо ви трооошки розбираєтеся в цьому, ви не будете допускати таких ляпів. А може сенс говорити про цей роман є не в тому, щоб показувати ці ляпи, а в тому що після такого розбору від нього одні мишині огризки залишаться.»
Це коментувати найважче, бо… бо важко сперечатися з досконало продуманим образом «програміста»! Біда лише в тому, що до реальності він не має жодного стосунку. Ох, аби ж то шановний критик знав, в яких то тільки іпостасях всього за пару років може побувати типовий «програміст»: і адміністратором, і тестером, і щирим, рафінованим, таким любим критикові, «сферичним» програмістом. І то по кілька разів по колу! Що на зламі тисячоліть (а саме про цей період йдеться в романі) це була більш ніж буденна ситуація. Що на початку 2000-них зарплата в 300-400 доларів для багатьох програмістів була вельми пристойна й бажана. Що десятки моїх знайомих програмістів саме в той час виїхали в «Силіконові долини» та й не поповерталися. Що ой як далеко не всі програмісти навіть зараз отримують зарплату у «3-5 тисяч євро» (Я вас прошу: азарівським орлам – ні слова! Загублять же ж індустрію ні за що!).
Ох, аби ж то шановний критик знав, скільки «ляпів» він тут наробив…
Але ж чи це справді «ляпи», а не чапековський «шостий прийом літературної полеміки – Imago»? Відбуцали того бідного «програміста», але що ж у автора про нього написано? А ось що: дійсно - «Я системний програміст», але ж - «Та й робота у мене зовсім не за фахом. Заповідався на вченого, а фактично я ж навіть не інженер. Спеціаліст з комп’ютерної техніки, так це тепер називається, а насправді — їжджу на виклики, ремонтую комп’ютери по офісах і міністерствах, міняю диски, доставляю пам’ять.» Ну от так вийшло, що працює програміст не за фахом, що ж поробиш, бува. Чи дуже хтілося до чогось присікатися? Бозна.
І було б байдуже на всі ці «ляпи» критиків, і було б байдуже, що з півторагодинної розмови мало не хвилин 10 присвячені цьому бідолашному «програмісту» (який, без великої шкоди для роману, цілком міг бути менеджером, журналістом або ж страховим агентом), якби на основі такого дивного «розбору» не робились би не менш дивні висновки.
Ото ж і постає питання: а чи не такий у нас рівень літератури, як і критики? І чи такий вже неправий головний герой роману у своїй нелюбові до сучасної літератури?
ПС. Хотів написати якось спокійно і відсторонено, а вийшло зле (в обох значеннях цього слова). Та й хай: чом це я маю висловлюватися краще за літераторів?! На яку висоту планку поставили – на таку й стрибаємо. :)
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2011-02-16 12:04 pm (UTC)no subject
Date: 2011-02-16 01:23 pm (UTC)> Дайте відповідь лише на одне питання, чи пропонували комусь із ваших знайомих програмістів на біржі праці перевчитися на фрезирувальника? Так/ні
На фрезерувальника - ні.
> І все стане на свої місця, думаю :)
Та якось не до кінця стало. :) Бачте, фрезерувальником стати не пропонували, максимум - якимось агентом (здається страховим, але може забув за давністю.) Однак чи справді герою романа пропонували стати фрезерувальником?
"Наслухався в тому Центрі усіляких див. Ось жінка, за освітою інженер, згодна хоч брокером. Звукооператор, проходить тренінг на оформлення бізнес-планів. Фтизіатр — піде швейцаром у казино. Проглянув стенд пропозицій. Бармен. Вантажник. Слюсар. Фрезерувальник. На мене з моїм ухилом у науку попиту нема. Зате є купа різних професій для перекваліфікації. Якщо я такий непридатний, можуть перенавчити."
Ви заперечуєте, що програміст може переглянути стенд з переліком робочих професій на біржі праці і порозмірковувати над перспективами перенавчання? :)
В мене можливо до автора могла б бути трохи інша претензія, а саме можливий певний часовий зсув: в 2000-ні програмісти роботу знаходили вже досить легко. А от у середині 90-тих - ні. Сам по безробіттю якийсь час "снікерсами торгував", слава Богу, що не довго. (До того ж, бачте, там стоїть "з моїм ухилом у науку". Я точно знаю яка освіта в прототипа - київський мехмат. :)) З такою освітою і бажанням працювати у науці - тільки у фрезерувальники. :))
Знову ж, випадки бувають різні: ви, наприклад, фахівець з... ну, припустимо, Паскалю, а зараз всі шукають Java-програмістів. Ну от важко вам прийдеться з пошуком роботи. Я у таких випадках йшов на меншу платню, підтягував необхідні навички і вже потім шукав щось пристойніше, але далеко не всі на таке йдуть легко і невимушено.
Але Бог з ними, з фрезеруальниками. Я іншого не збагну: якщо вже критикувати на рівні доскіпувань до якихось дріб'язкових, на мій погляд, речей, то робити це слід якось ретельніше. Поки що ж ця доскіплива критика на рівні "я не вірю, що програміст таке міг зробити". Чому? Це не критика, це балачки.
Навіть доскіпатися якісно й переконливо не можуть! Про що, власне, й мова. :)
no subject
Date: 2011-02-16 05:37 pm (UTC)no subject
Date: 2011-02-16 08:48 pm (UTC)З точки зору наших високоінтелектуалів-критиків це, мабуть, "нетипові" міркування. Ну тоді хай кувиркаються зі своїми "клушами" та "квочками", cuique suum.
Дуже пізнавально
Date: 2011-02-28 06:54 am (UTC)BestEarn.RU - научись зарабатывать уже сегодня! wh
Date: 2013-03-30 10:41 pm (UTC)Мы даем стабильный заработок! Не более 5 минут личного времени в день! Мы всё сделаем за вас! Вам остается только выводить деньги!
Свежайший способ заработка денег! От 100$ в месяц ничего не делая!
http://www.bestearn.ru/
Начни зарабатывать уже сегодня!