(no subject)

Pro провокаторів

Колись, в часи перебудови, почало публікуватися багато матеріалів про більшовиків, передреволюційну ситуацію, революцію і всяке таке. Пригадую, багато людей тоді зацікавило питання, як так сталося, що практично вся революційна тусовка була просякнута провокаторами і чому з ними так слабо боролися. Одне з пояснень було приблизно таке - на боротьбу з ними не вистачало, тож напівгласно домовилися це питання не загострювати аби не розпорошувати сили і не загрузнути у внутрішніх розборках: переконливо довести чиюсь провокаційну діяльність доволі важко, до того ж в ситуації, коли все дуже швидко міняється, відрізнити дурість, помилку, використання "в темну" і т.і. від свідомого шкідництва теж дуже не просто.
Почасти такий підхід дав результат - більшовики владу отримали. Правда він же й агукнувся "старим більшовикам" пізніше, в тридцяті.
Я геть не закликаю до толерування провокаторів. Єдине що, було б непогано бути поміркованішим в справі "полювання на відьом" в своїх рядах.
(Написав це кілька днів тому. Тоді "провокаторами" був "правий сектор", сьогодні вже дехто зі свободівців, завтра ще хтось намалюється. Як на мене, провокатори є (просто мають бути) і там, і сям, і ще в стонадцяти місцях. Про це варто пам'ятати, але не варто моментально "виводити до стінки провокаторів" після першого-ліпшого "вкиду".)