(no subject)

        Вирішив я тут почитати щось атеїстичне. Бо останній раз з атеїзмом стикався ще під час навчання, і то було щось страшне. Однак з тих пір минуло чимало років і було б цікаво ознайомитися з сучасними атеїстичними поглядами, бажано не зіпсованими радянськими штампами.
        Знайшов, почав читати. Й відразу натрапляю на таке: "Атеїзм не привід для вибачень. Навпаки, їм слід пишатися, високо тримаючи голову, тому що атеїзм практично завжди свідчить про незалежний, здоровий глузд, або навіть про здоровий розум. Існує безліч людей, які усвідомлюють в глибині душі, що вони — атеїсти, проте не наважуються признатися в цьому своїм сім'ям, а часом й самим собі. Почасти це трапляється тому, що саме слово «атеїст» вперто використовувалося як жахливий, лякаючий ярлик."
        От видно, що автор не жив у суспільстві переможного й войовничого атеїзму, а то б не був такий впевнений, що й про що свідчить. Адже в нас досить часто як раз віра свідчила про "незалежний, здоровий глузд", а атеїзм про конформізм і пристосуванство. (Знаю, знаю, що "передаю куті меду", але ж і автору треба було якусь міру знати! :))
        Взагалі, здається мені, у більшості випадків, що "атеїзм", що "віра", свідчить лише про слідування моді та панівним тенденціям у суспільстві. Або от інколи ще трапляється епатаж, коли "атеїстичні" погляди у "віруючому" середовищі (чи ж навпаки) - не що інше, як етологічне "демаскуюче убрання на догоду статевому відбору". :) Багато є різних варіантів, багато... і наявність (чи відсутність) розуму та глузду, тут, як на мене, чи не з найостанніших.
        А книга, між іншим, позиціонувалася, як така, що "дає настільки блискучу критику релігії, що після неї критика атеїзму ... звучить дитсадівським белькотінням." Якщо там і далі критика на такому ж рівні, либонь і не дочитаю. Певно не судилося мені стати свідомим атеїстом. :)