(no subject)

Вичитав я тут недавно у Умберто Еко доволі практичний критерій визначення того, чи є книга або фільм порнографічним чи ні.

Я одного разу зацікавився питанням, чи можна науково визначити, чи є фільм порнографічним чи ні. [...] Визначити, дійсно автор віддає данину реалізму, відстоює моральні принципи чи добивається переконливих естетичних результатів, досить складно, але я (переглянувши чималу кількість непристойних фільмів) прийшов до висновку, що все-таки існує одне непорушне правило [...] Оцінюючи фільм, котрий містить відверто сексуальні сцени, необхідно вирахувати таке: коли персонаж сідає в ліфт чи в машину, чи співпадає час дискурсу з фабульним. Флобер в одному рядку сповіщає нам, що Фредерік довгий час мандрував, а в звичайних фільмах герой, сівши в літак в аеропорту Логан в Бостоні, в наступній сцені вже приземляється в Сан-Франциско. В порнографічних же фільмах якщо герой сідає до машини, машина буде долати цю відстань стільки часу, скільки потребуватиме в реальності. [...] Причина доволі проста. Порнографічний фільм для того й знімається, щоб демонструвати глядачам відверті сцени, однак в ньому не можуть півтори години безперервно демонструватися сексуальні сцени, тому що це знесилило б акторів - та й глядачам зрештою наскучило б. Відповідно, сексуальні сцени мають бути чимось розбавлені. При цьому ніхто не має жодного бажання витрачати час та гроші на придумування вартої уваги історії, та й глядачів не цікавить історія, позаяк прийшли вони за ласими епізодами. Отже сюжет зводиться до набору малозначних повсякденних дій: поїхати кудись, випити віскі, вдягти пальто [...] Ось вам моє правило: якщо для того, щоб дістатися з точки А в точку Б, два кіногерої потребують стільки ж часу, скільки в реальному житті, ми можемо з повною впевненістю стверджувати, що маємо справу з порнографією. [...] 
 

Загалом, про щось таке й сам здогадувався, однак тепер, підпертий авторитетом пана Еко та чітким формулюванням, можу цілком кваліфіковано стверджувати, що більшість сучасних фільмів та книг - порнографія. А всіх незгодних буду послати до ... Умберто Еко та цього посту. :)
 

А ось типовий взірець:

Втикав учора в один російський серіал (правда, щось дії в ньому відбуваються на тлі явно київських краєвидів), відзначив, що більше половини діалогів у ньому відбувається не прямо, а через мобільні телефони. Які, зрозуміло, у героїв у самий відповідальний момент розряджаються, або до них ніхто не підходить, або їх забувають, чи вони не в зоні доступу. Відповідно, хтось із героїв по три-чотири рази пробує кудись додзвонитися, нервово покусуючи губи, яким чином досягаються дві цілі: по-перше, забивається час, відведений на серію, по-друге, впроваджується сіра реклама певних марок телефонів. (http://mykolap.livejournal.com/518868.html).

Ну чи ж не порнографія?! :)